Йосип Бродський ( Душа поета )

За вікном, завірюха під супроводження захоплюючо-печальної мелодії, витанцьовувала танець жолоби. Душа поета заворожувала всіх оточуючих, своєю величчю, яка змушувала прислухатися до найтонших струн земного царства. Нетривалий час, смуток нишпорив у моєму серці....та лиш мить...і мене пройняло феноменальними почуттями, які провадили мною протягом наступних декількох хвилин. Гармонія заповнила та очистила від непотрібних думок моє тіло. Саме тоді, я осягнула щось вище, вічне, прекрасне, до того не досяжне, небачене. Чи знали ви, що навіть природа підігрує непостижимій душі поета? Надземні почуття охопили мої подальші прожиті хвилини, адже я бачила неповторну красу, на яку б ніколи не звернула уваги. А, існував би мій...вже теперішний світ?!....без тої гармонії, яка покорвши мою душу, зупила кудись завжди поспішаючий час??!...надаючи шанс усвідомити справжню цінність, неповторність...та можливо сам сенс мого життя?!!
Перейти на страницу автора