Порошенко не винен!

Якось так повелось в Україні, що ми звикли винити владу.
Влада винна у всьому. А найбільше винен – президент. Бо то ж він є самим головним у цій владі. Так, нехай за все й відповідає. І це вже для нас, як традиція: кожен президент – обов*язково винен!
Винен був Кравчук, бо віддав ядерну зброю, а в країні почалось таке свавілля, що і в казці такого не знайдеш. Винен був Кучма, який знищив сільське господарство та став хрещеним батьком олігархії, про яку ми раніше навіть і не чули. Пам*ятаєте ж акцію – «Україна без Кучми»? Ото ж.
Винен був і Ющенко, який прийшов на хвилі Майдану, та повністю розбалансував залишки країни. Винен і безграмотний Янукович, який, разом зі своїми бандюками, приватизував половину нашої країни, а іншу запропонував російським бізнесменам. А потім ще й натикав російських громадян на ключові посади в Україні, чим зробив її повністю залежною від Росії. А ще він дуже винен у тому, що не підписав ту злощасну Асоціацію з Європою. Та у тому, що на Майдані загинули обдурені люди. Саме так – обдурені, бо, як нам відомо, їхні смерті приписують до боротьби за вступ України в Європейський Союз. Тож, винен він... дуже винен! А зараз от – Порошенко. І він теж у всьому винен.
Він винен в тому, що ми живемо бідно. Що в країні йде війна. Винен у тому, що зростає безробіття. Винен в тому, що він бізнесмен. Та, з огляду на події останніх днів, він ще й винен у крадіжках державних грошей, бо має рахунки в офшорних банках за кордоном. Він винен у всьому! Навіть у тому, що колись народився.
Та, чи дійсно він винен? Чи дійсно винні були попередні президенти нашої неньки? Тож, давайте, рідненькі українці, спробуємо розібратись.
 
Почнемо з Порошенка, бо він є найближчим у часі, та нічого не треба пригадувати, аналізуючи ситуацію. От і давайте почнемо, хоча б з того, що він, маючи величезний бізнес... якнайменш, всупереч Конституції України, став нашим президентом. Так! Саме в супереч Конституції, бо там написано, що держслубовець не може мати свій бізнес. То, як же це сталось? Чи його не обирали українці? Чи, може, це він сам заліз у президентське крісло й оголосив себе президентом? Ні! Я пам*ятаю, що він цього не робив. Пам*ятаю, як ви, шановні українці, пішли на вибори та й обрали його першою особою держави. То, чому ж ви тепер на нього скаржитесь? Чи не цієї долі ви хотіли, обираючи Петра Олексійовича президентом? А чого ж тоді ви хотіли, ставлячи на таку високу посаду звичайнісінького бізнесмена... олігарха? Одного з тих, що пограбували нашу країну та зробили нас бідняками? На що ви сподівались? І в чому його провина?
Порошенко обіцяв підписати ту злощасну асоціацію, за підписання якої люди гинули на Майдані? Так він її підписав! Ви сподівались на «євроінтеграцію»? Так він її й оголосив... привселюдно, та на весь світ! Це навіть призвело до втрати Криму та спровокувало війну на Донбасі. Що вам ще треба?
Обіцяв продати свій бізнес? А ви самі... це зробили б? Ви б самі продали свій бізнес, знаючи, що президентом ви будете п*ять років, а далі вам треба буде годувати свою сім*ю не за державний кошт, а за свій особистий рахунок? Та й який же дурень буде продавати бізнес, коли в його руки потрапили такі важелі? Це ж – мрія... клондайк! І він, як порядний сім*янин і бізнесмен, робить все для того, щоб забезпечити своїм дітям, яких у нього вистачає, гідне майбутнє. Чи, може б, ви не так як він робили, якщо прийшли б у владу, та мали свій бізнес? Ні? Не вірю. Що ж ви тоді за бізнесмен та сім*янин такий? Вас же діти з дружиною виженуть з дому.
Ви сподівались, що Порошенко «святий» перед своїм народом, та не буде красти? Ще б пак! Де ж ви, наївні, таке бачили? Бізнесмен, який не краде? Та якби він не крав, то ніколи не став би олігархом! Бо чесно працюючи в Україні, мільйонером можна стати лише, після мільярдера, а не після бідної людини, або «середняка». Чи ви цього не знали? Тож, тепер будете знати. І в офшори він ховає свої гроші, щоб не платити вам податки. А ви як думали? Ховає і буде ховати, бо ви, ріднесенькі, йому не указ. Ви свою роботу вже зробили на виборах. Тепер він максимально має цим скористатись. Тож, я його провини в цьому не бачу. Він – порядний сім*янин, який піклюється про мабутнє своїх дітей. Хіба це можна ставити в провину?
Чи, може, ви вважаєте, що він повинен піклуватись про вас? Про країну? А де ви бачили, щоб олігарх був національним героєм? Державним діячем, наприклад? Книжок начитались, чи фільмів про «добрих олігархів» надивились? Забудьте! Він є такою ж людиною, як і кожен, хто зміг пограбувати свою державу, на шляху до свого омріяного благополуччя. Так що, якщо він і має перед кимось відповісти, то не перед вами.
 
Але мене турбує зовсім інше, а саме – як може таке діятись, що до влади в Україні приходять люди, які потім безкарно грабують свій народ? Ви над цим не замислювались?  А дарма, бо путівку до влади їм надає саме – більшість виборців. Тож і виходить, що ми самі собі таке обираєм. І на що ви скаржитесь, шановні співвітчизники? Це ж ви самі обрали собі таку нещасну долю! Скажете – «не обирали»? Не вірю!
Пояснити? З легкістю!
От скажіть, скільки вас приходить до виборчих дільниць? Підкажу – десь, близько тридцяти відсотків. А решта... спостерігає за всим по телевізору. От і рахуйте – тридцять відсотків від загальної кількості виборців, це приблизно, сім з половиною мільйонів українців. З них тільки половина голосує за тих, кого ми потім бачимо у владі. А це – три мільйони. Так от, ці три мільйони і є тою «більшістю» в сорокамільйонній країні, яка обирає вам таке неподобство. В дійсності ж, та «більшість» не перевищує навіть одного відсотка українців. Та ще цікаво, що обирає – один відсоток, а скиглять – всі сто! Скиглять та клянуть президента, на обрання якого дали свою мовчазну згоду.
Тож, досить вам скиглити, та перекладати провину із хворої голови на здорову. Звертаюсь до тих, що скиглять, не ходивши на вибори, та до тих, що голосують за принципом – «менше зло». Ви, хоча б раз, прийшли на вибори, та замислились над прізвищами з бюлетеню? Ви, хоча б раз, поставили свій «хрестик» у графу – «не вибрав»? Хоча б раз байкотували вибори, де не побачили, гідних вашої уваги, людей? Ні? Все ще сподіваєтесь на те, що все вирішиться без вас? Так от, воно й вирішується без вас. А в який бік – це вже вас не має турбувати. Тож досить критикувати і ображати владу. Це ваша влада, якій ви дали можливість вас грабувати! Зараз вам залишається лише терпіти і радіти. Якщо ж ви не хочете такого терпіти, то ваш час настане під час чергових виборів. От тоді й скажете – як саме ви хочете жити.  Якщо ж угледите, що вас дурять, то ви маєте повне право відстояти свій вибір.
Якщо ж і зараз будете продовжувати спати та сподіватись на «щасливий випадок», то прокинетесь уже тоді, коли дізнаєтесь, що вся Україна стала власністю якоїсь багатої західної корпорації. Що ми вже не суверенні, а стали чиєюсь колонією... або допоміжною територією для забезпечення гідного життя західних країн.
 
А в Майдани я не вірю! Там ще менш одного відсотка українців обирають долю для всієї України. Хіба це справедливо? До того ж, ми маємо сумний досвід цих Майданів. Один привів Ющенка, якого потім всі кляли, а другий – Порошенка, який теж, чомусь не прийшовся до вподоби. Але і це ще не все. Третього Майдану може і не бути. А якщо і буде, то це вже не буде чимось визначальним, бо на ньому зберуться тільки залишки тих патріотів, що готові життя покласти, заради майбутнього нашої неньки. Решту ж було знищено під Іловайськом, та продовжують знищувати на фронтах. Може, тому й не закінчується війна, бо не всих іще знищено?
До того ж, великий сумнів мене бере відносно того, що Майдан, це стихійне народне повстання. За всим цим дійством є те, що не доступне звичайному пересічному погляду, а саме – великі гроші, за які купується кимось наша свобода і право на гідне буття. Може й помиляюсь, але, у всякому разі, це ще ніхто не зпростував.
Отже, замисліться, рідненькі. Чи не досить вам спати, сподіваючись на «доброго дядю»? Може, прийшов час прокинутись та переглянути своє ставлення до майбутнього ваших дітей? І досить вам клясти нашу владу, бо вона якраз і є повним відображенням вашого ставлення до свого майбутнього.
А Порошенко? Він не винен. Він краде, поки має таку можливість. До речі, цю можливість саме ви йому й дали. Тож, затямте – не винен! Винні саме – ви!
Перейти на страницу автора