Альтернатива "Мінську", або - крапки над "І".

Більше двох років в Україні йде війна.
Але визначення «війна» застосовується лише за наявності воюючих сторін. В даному ж випадку, світ не бачить країни-агресора, бо такою не визнано на міжнародному просторі Росію, і не бачить країну, проти якої ведеться війна, бо Україна не оголосила про напад на неї збоку Росії.
Війна на Донбасі офіційно визнана українською владою, як «антитерористична операція». Скорочено - АТО. Тож політика влади проводиться у відповідності до ст. 258-3 Кримінального Кодексу України – «Тероризм».
Беручи до уваги масштаб терористичної діяльності на сході країни, в боротьбі з терористичними злочинними угрупуваннями, українською владою вимушено застосовуються збройні сили України.
 
Всі учасники бойових дій на Донбасі, що не мають на це Директиви Уряду України і діють всупереч наказам української влади, є злочинцями і мають бути заарештованими по ст.258-3 КК України.
В разі неможливості арешту вищезгаданих осіб, з урахуванням факту, що їх діяльність призводить до смертей серед мирного населення та загибелі осіб, що виконують свій обов*язок, згідно Статуту та Законам України, та з урахуванням фактору вимушених дій по припиненню ризику для життя мирний людей,  ці особи підлягають негайному знищенню.
 
Не є секретом, що терористичні угрупування на Донбасі керуються віськовими інструкторами та різноманітними спеціалістами у військовій справі, що прибули туди з Росії. Росія, в той же час, відмовляється визнавати свою присутність на території Донбасу.
Офіційних наказів на відрядження військових спеціалістів Росії до театру бойових дій на Донбасі не оприлюднено. Тож, особи, громадяни Росії, що є присутніми на Донбасі, та приймають участь в терористичній діяльності злочинних угрупувань, діють поза межами російського законодавства, та визнаються злочинцями, відповідно до ст.359 Кримінального Кодексу Росії – «Найманство».
Такий злочин, згідно російському законодавству, карається позбавленням волі на строк від трьох до п*ятнадцяти років, в залежності від складу злочину.
 
Отже, тероризм на сході України має масштаби міжнародного значення.
Українці, що приймають участь в терористичній діяльності на Донбасі, для України є злочинцями. Присутні там росіяни, теж є злочинцями, але не тільки, відповідно до українського законодавства, а і у відповідності до законодавства Росії... тобто, згідно їхнього ж, рідного законодавства. До того ж, терористична діяльність ведеться з застосуванням російського озброєння та військової техніки, на відрядження яких до театру бойових дій в сусідній країні, офіційних наказів теж не оприлюднено.
А з цього випливає, що військова техніка та озброєння російської армії, що знаходяться на території України, слід вважати вкраденим, з метою нанесення шкоди бюджету Росії, матеріальної шкоди російським збройним силам, та з метою нанесення матеріальної шкоди сусідній державі і вбивства громадян цієї країни в мирний час, що є не тільки злочином проти Росії, а ще й розглядається, як злочинні провокаційні дії в міжнародних відносинах.
Тож, особи, які викрали та доставили озброєння та військову техніку на територію сусідньої держави, з метою її застосування, є міжнародними злочинцями, та підлягають засудженню міжнародним трибуналом.
Таким чином, всі особи, які беруть участь у бойових діях на Сході України, та, при цьому не мають на це відповідних законних підстав, є злочинцями, у відповідності до законодавства України, Росії та Міжнародного Права.
 
«Мінський формат», що був запропонований міжнародною спільнотою, проблеми тероризму в Україні не вирішує, бо з терористами перемовини не ведуться. Та ще й на такому високому рівні.
З терористами домовитись не є можливим, бо всі вони розуміють свій статус, своє становище і знають про невідворотність покарання.
Тож єдине що вирішить проблему тероризму в Україні, так це присутність політичної волі у її керівників.
 
За присутності політичної волі в українській владі, усвідомлюючи масштаб терористичної діяльності на сході України та масштаб збитків, нанесених нею народові України та країні в цілому, з урахуванням рівня небезпеки, яку несе існування злочинних угрупувань на Донбасі, з урахуванням збитків, нанесених російськими найманцями Росії та її збройним силам, з урахуванням іміджу, який було створено Росії на міжнародному просторі та розміру збитків, які несе Росія в результаті міжнародних економічних та політичних санкцій, єдиним вирішенням проблеми тероризму на Донбасі є повне знешкодження та знищення злочинних угрупувань по всій території Донецької та Луганської областей України, з залученням підтримки Уряду Російської Федерації, як країни, яка теж потерпає від тероризму на території України, за участю її громадян.
 
Таке спільне рішення Урядів двох країн є єдиним, що здатне припинити війну в Україні та відновити стосунки з Росією, як з партнером в економічному та політичному полі.
 
Якщо ж Україна не отримає підтримку Росії в боротьбі з тероризмом, вона має самостійно прийняти рішення про повну ліквідацію злочинних угрупувань на території Донбасу, та самостійно встановити контроль над кордоном з Росією.
В такому разі, якщо для проведення даної масштабної операції самостійно, Україні не буде вистачати власних сил та ресурсів, вона залишає за собою право на звернення за допомогою до третіх країн, згідно Міжнародних Конвенцій.
 
Росія ж, у разі відмови від підтримки України в боротьбі з тероризмом, стає країною, що підтримує міжнародний тероризм.
Така країна має бути визнаною країною-терористом на міжнародному просторі, та понести покарання за свою позицію, відносно міжнародної злочинності.
В такому разі, міжнародне співтовариство має негайно припинити всі стосунки з такою країною та заарештувати/заблокувати всі банківські рахунки державних діячів країни-терориста.   
 
Це є вимушеною мірою та єдиною альтернативою «Мінському формату», який не є здатним принести мир на українську землю.
Перейти на страницу автора