нічні роздуми

мені важко довіряти людям бо я багато розчаровувалась, і тепер дуже обережно до людей ставлюсь якщо раніше я більше прислуховувалась до свого серця, що воно мені підкаже, і одного разу я зрозуміла що якщо воно дуже багато помиляється тож я вирішила більше прислуховуватись до свого розуму, з одного боку це не найкраще ідея, і як ти вже казав іноді я забагато думаю але це щось на кшталт захисного механізму , щоб не відчувати більше того що було, щоб знову ж таки не повторювати своїх помилок але зараз я знову в тупіку і не знаю що мені обрати та як діяти , це ще одна причина різких перепадів настрою , боротьба розуму та серця я ще не до кінця розчарувалась , і з одного боку хочу дати людям ще шанс(шанси це взагалі моя проблема) , але з іншого боку я розумію що ще одне розчарування може призвести до того що я просто більше нікому не зможу довіритись. і я розумію що буде дуже погано , бо навіть якщо я згодом зустріну людину якій можна довіряти я вже не зможу цього зробити а отже втрачу багато чого ти кажеш щоб я довіряла тобі до речі ти так і не відповів на питання щодо довіри але все ж ти сказав довіряти все я боюсь , я кажу тобі це чесно та відверто я не знаю як складеться надалі наше спілкування і не впевнена що все буде добре, тож довіритися зараз ще важчеякщо ж все складеться нормально, то я сподіваюсь я зможу довіритись, але ти маєш зрозуміти що на початку буде важко і тобі і мені , бо бажання здатися, нічого не розповідати, не довіряти буде дуже нав'язливою думкою і мені буде потрібна твоя підтримка якщо ти дійсно хочеш щоб я змогла тобі довіритисьякщо ж ні то я повна дура що зараз це все пишу ти якось казав, що тобі здалося що мені легше говорити в переписці аніж при зустрічі , в деякому сенсі ти був правий але не дуже, мені не те що так легше , по перше це звичка а по друге так виходить, бо відверті розмови в мене починаються після півночі, тож можливості спілкуватися вживу з кимось в такий час в мене майже немає( шкода до речі) але що робити, якщо в мене немає друга який жив би зі мною в одному будинку чи хоча б на сусідніх вулицях і спілкування з ним не обмежувало б мене в часіз тобою я не можу навіть після тренування нормально посидіти бо постійно хвилююсь що тобі далеко їхати, насправді для мене це дуже велика проблема, саме тому більшість таких цікавих питань я звикла обговорювати при переписці, я не знаю що зі мною стається вдень але щось стовідсоткове стається , от така от проблемащось я тут вже забагато понаписувала і я зараз усвідомлюю що мені не можна це перечитувати оскільки я просто все видалю, але раз вже почала то треба завершуватити казав що я розумію що мені треба змінюватись і я готова це робити, так я це прекрасно розумію, і на словах я готова , але коли доходить до справи коли треба реально щось робити я найчастіше здаюсь , і це погано ( і я знову ж таки це розумію) але на жаль нічого не роблю от знаєш зараз з кожним напечатаним словом я розумію що тобі потрібна інша дівчина , сильніша за мене, бо якщо подивитись глибше я ще таке дитя , якого потрібно вчити дуже багато, а я по собі знаю як це не виснажливо вчити когось у стосунках, стільки раз вже це проходила для мене зараз в стосунках як в танці треба навчитися вестись , не бути головною як було до цього, не намагатися бути кимось іншим, тим ким я не є насправді ,просто бути собою( так просто звучить а як важко при виконанні) ти декілька раз наголошував на тому що різниці в віці навіть мінімальна досить відчутна при близькому спілкуванні , навіть просто при спілкуванні, і коли ти в кафе це повторив  , я дуже серйозно над цим замислилась, чи не стане це згодом великою проблемою , чи треба воно тобі в першу чергу. так ти знову можеш сказати що я забагато думаю та аналізую але що робити??? якщо я так звикла , якщо я розумію що якщо я сто разів все не продумаю всі можливі варіанти то я потім дуже пошкодую , так я звикла сама відповідати за свої вчинки та наслідки , хоча як іноді хочеться просто розслабитись, не думати про те як все зробити як організувати як прорахувати , а просто щоб хтось зробив це за мене, але я так не можу, бо розумію що навіть якщо хтось за це візьметься то все піде шкереберть. і якщо я хочу щоб хоча б щось сталось нормально то треба це робити самій стільки думок це просто жах і я це все пиши і розумію що тобі краше цього не бачити, бо мене це показує з найгіршої сторони що може , а з іншого боку що я втрачаю?рано чи пізно ти б побачив мене в такому стані і краще вже зараз аніж потім це побачити і зрозуміти що ти не хочеш спілкуватися з такою істеричною особоюяк ти міг побачити я часто ставлю під сумнів те що ти захочеш далі зі мною спілкуватись, насправді мені важко повірити в те що зі мною хтось може спілкуватись просто так, що я можу комусь подобатись як людина, а не просто що від спілкування зі мною можна отримати якусь користь я не знаю , не можу знайти іншої причини чому б люди могли б зі мною спілкуватись наче все що хотіла написала, чесно від таких переписок хоча звичайно в ідеалі розмов (хоч скоріше це монолог) мені дійсно стає легше але найчастіше таке пишеться в блогщоб ніхто кому не треба це не прочитав , щоб нічого не змінити от зараз я розумію наскільки в мене все складно виходить , це створює багато проблем але ж так цікавіше)
Перейти на страницу автора