Кохання

Чому ми люди, так залежимо від кохання?   У мене зараз є все. Здоров’я, яке я так бажала. Даже постійна біль мене не бентежить. Робота. Державна посада, з гарними умовами праці, тобто знову  ж таки, те що я бажала. Друзі, до яких я завжди можу приїхати. Але, немає коханої людини. Людини яка може бути поруч, яка може обійняти мене, яка прийме те все кохання, яке так сидить у мені. І так нестерпно кричить «ПРИЙМІТЬ МЕНЕ». І спілкуючись з людьми, даже якщо і кричать, що їм ніхто не потрібен, в середині кожен, бляха, признає – брехня. Всі ми хочемо бути кимось бажаним, цілованим, просто НЕОБХІДНИМ!   Не знаю, у кого як, але мені рідні кажуть що я змінилась.   Я на фото бачу нещасливу молоду дівчину. І перше питання моє «чому?» . А  На тому фото моє зображення. Розуміючи, що і до чого. Виникає жалість. Чорт. Потім, думаю, що в мені не так.   Чому така річ, так засмучує, і вибиває з рівноваги?
Перейти на страницу автора